Бериславська районна філія Херсонського обласного центру зайнятості нагадує що перевагою роботи за трудовим договором є гарантованість відпочинку. Це право забезпечується, зокрема, надання працівникам неробочих днів. Неробочими слід вважати дні, в які робота на підприємствах, в установах, організаціях не проводиться (стаття 67 Кодексу законів про працю України). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день за 5-денного робочого тижня встановлюється графіком роботи підприємства, який погоджується з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації, і, зазвичай, має надаватися поспіль із загальним вихідним днем.
-
Допустимість залучення до роботи у неробочі дні у виняткових випадках.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається лише у таких виняткових випадках: - для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; - для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, їх загибелі або псування майна; - для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; - для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення (ч. 2 ст. 71 КЗпП). На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП). Окрім того, законодавець визначив особливості організації відпочинку на безперервних виробництвах (ст. 69 КзпП).
-
Специфічна процедура залучення до роботи у неробочі дні.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати: (а) фактичну підставу, передбачену ч. 2 ст. 71 КЗпП; (б) дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника; (в) згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день; (г) згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника. У наказі про роботу у вихідний день обов’язково зазначається: - підстава залучення працівників до роботи; - прізвища, імена, по батькові і посади всіх працівників, які працюватимуть у цей день; - спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному працівнику.
-
Працівникам гарантується підвищена оплата праці за роботу в неробочі дні.
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП). Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: а) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; б) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки; в) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму (ст. 107 КЗпП). Специфіку має оплата роботи у вихідні й святкові дні при підсумованому обліку робочого часу. У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена у подвійному розмірі.
-
Можливість компенсації роботи у неробочі дні наданням іншого дня відпочинку.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (ст. 107 КЗпП). “Відгул” або інший день відпочинку надається за згодою сторін. При наданні відгулу робота у вихідний день не оплачується у підвищеному розмірі; не передбачено і оплати дня відпочинку. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін.
-
Встановлено додаткові переваги для окремих категорій працівників.
Трудове законодавство встановлює заборону на залучення окремих категорій працівників до робіт у вихідні дні, а саме: - працівників, яким не виповнилося вісімнадцять років; вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років; - батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); - опікунів (піклувальників). Стаття 192 КЗпП забороняє залучати до робіт у вихідні дні осіб молодше 18 років. Окрім того, залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається тільки за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров’я (ст. 13 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”).