Однією з поширених причин нещасних випадків на виробництві є недолік навчання з питань охорони праці.
Працівники бувають як повністю не навчені, так і навчені формально: інструктажі, перевірка знань проходять лише на папері. Працівники, які не пройшли навчання або перевірку знань, не відсторонюються від роботи, як того вимагає трудове законодавство України.
У ряді випадків представники роботодавця не знають, як правильно організувати навчання з охорони праці, не тільки для працівників, а й для фахівців. Зустрічаються випадки свідомого порушення навіть відомих вимог охорони праці для скорочення термінів виконання виробничого завдання.
Ненавчений працівник, допущений до роботи, законодавчо не винен в порушені. Це обов’язок роботодавця – організувати навчання з охорони праці, безпечних методів і прийомів виконання робіт, а також першої допомоги постраждалим. Невиконання обов’язків посилює санкції при розслідуванні нещасного випадку, особливо, якщо в подальшому справу переглядає прокуратура. Виняток – випадок, коли працівник свідомо ухиляється від навчання і подальшої перевірки знань вимог охорони праці.
Істотні помилки, що допускаються на виробництві при навчанні:
- невірний (неповний) вибір інструкцій з охорони праці;
- при розробці інструкцій з охорони праці не враховується специфіка підприємства. Часто просто копіюються положення, типові інструкції;
- не перевіряються знання після інструктажу, не проводиться (проводиться формально) стажування;
- первинний, повторний, цільовий і позаплановий інструктаж покладений не так на безпосереднього керівника (майстра, бригадира, наставника, досвідченого робітника) або керівника структурного підрозділу, а на особу, не завжди пов’язану з діяльність цеху (наприклад, на інженера з охорони праці);
- інструктаж і навчання проводить особа, яка сама не навчена і не пройшла перевірку знань вимог охорони праці в установленому порядку;
- інструкції з охорони праці не перебувають у доступних для працівників місцях.
Враховуючи, що нерідко причиною нещасних випадків є так званий “людський фактор”, необхідно в обов’язковому порядку довести до працівника, щовінзобов’язанийвиконуватитільки ту роботу, яка йомудоручена.
Самецепишуть у переважнійбільшостітиповихінструкцій.
Про цепрацівникаінформують на вступномуінструктажі. Проте, нерідкоініціативні“господарські” працівники, самостійно вибирають фронт робіт, навіть заохочуються роботодавцем.
До певного момента.
Слід розуміти і працівникові, і роботавцю: виконувати слід тільки доручену роботу, і тільки якщо її виконання не ставить під загрозу життя і здоров’я працівника, умови праці відповідають нормативним, робоче місце відповідним чином підготовлене, працівник забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту, навчений і знає, як слід виконувати таку роботу.
Якщо хоча б одна з умов не дотримується – роботу необхідно призупинити (не приступати до неї) до усунення невідповідностей.
Ініціатива хоч і є хорошою якістю, але завжди повинна бути узгодженою.
Західні компанії, що працюють на території України, практично повсюдно запроваджують практику “Спостереження за станом охоронипраці”.
Крімвстановленогозаконодавчовиробничогобагатоступеневого контролю, такікомпанії на виробничихоб’єктах запускають спеціальні програми, що дають можливість кожному працівнику не просто знайти порушення, а й отримати за певну кількість знайдених порушень грошові “бонуси”.
В чому суть.
Працівник, якийзнайшовпорушення, заповнюєспеціальну карту червоногокольору, в якійвказує суть порушення, первинні заходи прийняті ним по усуненню, іншуінформацію. Картизбираються, ретельнорозглядаються, і по кожному знайденомупорушеннюзастосовуються заходи по усуненню. Встановлюються“бонуси”заякість і кількістьзаповенних карт. Учасникипрограми, щопрацюють не один рік, чесновідзначають, щотакеспостереженнябезсумнівнопідвищуєзагальну культуру виробництваі культуру охоронипраці та безпеки. Фахівціслужбиохоронипрацівідзначають, щоважливу роль, звичайно, грає і грошовий фактор: рано чипізнонавіть сама буйна фантазія для заповнення карт виснажується, і працівникпочинаєшукатиреальніпорушення. І знаходить.
Як недивно, спочатку у працівниківіснуєнавітьвідторгнення. Програмасприймаєтьсяабо як дурість, або як “стукацтво”.
Міжтим, існуєобов’язокпрацівника, закріплений як у трудовому законодавстві, так і в іншихнормативних актах: повідомлятироботодавцюв особісвогобезпосередньогоабовищестоящогокерівника про будь-якіситуації, якізагрожуютьжиттю і здоров’ю людей, про кожнийнещаснийвипадок, щотрапився на виробництві, або про погіршення стану свого здоров’я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання (отруєння).
Тобто, працівник, який порушив цю вимогу – порушив ряд законодавчих положень.
Працівника за це можна навіть і покаратидисциплінарноі матеріально.
Буває, щоцьому не надаютьувагинавіть на вступномуінструктажі. Міжтим,регулярнеінформуванняпрацівника про ціобовязки при проведеніінструктажів дозволять підвищити культуру виробництва і рівеньохоронипраці на підприємтві.
Неможливодатирекомендації в загальномувипадку, як самеслідзастосовувати і розвиватицю норму на підприємстві – занадтобагатоіндивідуальнихчинниківвпливає на конкретнуполітику і стратегію усферіохоронипраці будь-якоїорганізації. Але в обов’язковому порядку необхідно загострювати увагу працівників на обов’язку інформувати роботодавця про небезпечні і потенційно небезпечні ситуації, мотивувати працівників у реалізації такого обов’язку, пропагувати безпечну працю та особисту відповідальність всіх і кожного за власну безпеку та безпеку колег, керівників усіх рівнів демонструвати особисту прихильність принципам безпечної роботи.